МАКСИМЕНКО МАКСИМ ІВАНОВИЧ

МАКСИМЕНКО МАКСИМ ІВАНОВИЧ

(12.04.1981 – 05.07.2024)

Пам'ять… Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна … Пам'ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне!

Ніщо не змінить пам’ять поколінь, які пережили війну. Ніколи не згасне подвиг тих, хто загинув за свободу та незалежність рідної землі.

       Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у сльозах матерів, у вдячних поглядах дітей та у вільному майбутньому, яке вони вибороли для України.         

         Максименко Максим народився 04 грудня 1981 р. у селищі Ладан Прилуцького району Чернігівської області.

 У 1999 р. закінчив школу, після чого вступив до Чернігівського державного інституту економіки та управління. Довгий час працював будівельником та займався ремонтами.

У 2015 р. у Максима народився син Тимофій.

У серпні 2022 р. призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу у військовій частині А4058, обіймаючи посаду офіцера-психолога психологічного забезпечення 61 ОМБР 36 окремого стрілецького батальйону.

Півтора роки Максим разом зі своїми побратимами мужньо тримали оборону на Харківському напрямку, захищаючи нашу землю від ворожої навали.

20 червня 2024 р. його підрозділ було переведено на укріплення позицій у Покровському району Донецької області, поблизу населеного пункту Водяне – одного з найгарячіших напрямків на сході.

Саме там, 05 липня 2024 р., Максим віддав своє життя за Україну, до останнього залишаючись вірним своєму народу.