Фото без опису

ДУБИНСЬКИЙ ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ

(17.06.1978-26.07.2024)

ПАМ’ЯТЬ - ВІЧНА, МОВ ЗОРЯНЕ КОЛО…

Неправда, що герої не вмирають. Їх полягло в донбаських степах уже надто багато. Жертовність та відвага наших земляків назавжди залишаться у серцях, а ім’я — вписаним у героїчну історію боротьби за українську незалежність.

Дубинський Олег Володимирович – народився 17 червня 1978 року в місті Прилуки. Навчався в Прилуцькій загальноосвітній школі № 6, яку успішно закінчив у 1995 році.

Служити до армії, після закінчення школи, Олег не пішов, оскільки він став опорою для своєї хворої матері, за якою йому довелося доглядати.

З 1999 по 2009 роки Олег працював ізолювальником третього розряду в будівельно-монтажному цеху «ЧернігівНафтоГазу».

З 2010 року працював у будівельних організаціях міста Київ та Київської області.

Однокласники розповідають, що Олег був дуже доброю, відповідальною людиною. На його чоловічу долю випало не одне випробування – доглядав за хворими батьками, допомагав стати міцно на ноги та прямувати по життю меншому братові.

Але понад усе в житті любив своїх дітей – синів Володимира та Владислава, був для них прикладом мужності, гідності, доброчесності та порядності.

Олег Володимирович мав багато друзів, які згадують його лише теплими та добрими словами. Він став для них взірцем, з високим почуттям справедливості, витривалості, відваги  та патріотизму.

09 серпня 2023 року був мобілізований Житомирським об’єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Вогнеметник другого вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Олег Володимирович Дубинський загинув за Україну 26 липня 2024 року, з честю та гідністю виконуючи бойові завдання поблизу населеного пункту Тимофіївка Покровського району Донецької області.

Не вмирає пам’ять про наших Героїв, яку ми маємо плекати із вдячністю за можливість жити під мирним небом. Своїми грудьми вони закрили країну від ворожих “градів”, від ворожих “куль”, і наш обов’язок перед ними — зробити все, щоб ці тисячні жертви не були марними.

Вічна і світла пам’ять тобі, наш захиснику. Легких хмаринок. Пам’ятаємо. Сумуємо. Не пробачимо.