ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО АДМІНІСТРАТИВНУ ПРОЦЕДУРУ»

 

Набув чинності Закон України № 2073-IX  від 17 лютого 2022 року «Про  адміністративну процедуру».

Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Закон України «Про адміністративну процедуру» не поширює свою дію на  відносини, що передбачають особливі процедури, у тому числі, визначені процесуальним законодавством, законодавством про оперативно-розшукову, розвідувальну, контррозвідувальну діяльність, а також на відносини щодо застосування законодавства про національну безпеку і оборону тощо.

Закон визначає адміністративну процедуру як  визначений законом порядок розгляду та вирішення справи. Водночас адміністративною справою Закон визначає справу, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов’язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.

Закон містить принципи адміністративної процедури, серед яких найважливішим є принцип верховенства права, у тому числі, як зазначено у Законі, законності та юридичної визначеності.

Принципом адміністративної процедури визначено гарантування ефективних засобів правового захисту, відповідно до змісту якого особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку; адміністративний орган зобов’язаний повідомити особу про спосіб, порядок і строк оскарження адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи.

У Законі визначаються адміністративний орган, учасники адміністративного провадження та особи, які сприяють розгляду справи. Законом регулюються строки вирішення справи та зазначається, що у разі якщо законом не визначено граничний строк вирішення окремої категорії справ, справа за заявою особи вирішується протягом розумного строку, але не більше тридцяти календарних днів після надходження заяви, а в разі проведення слухання у справі - не більше сорока п’яти календарних днів з дня реєстрації заяви адміністративним органом.    Строк перегляду справи за скаргою не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається:
1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов’язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги;
2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження.

У Законі передбачено , що особи мають   право на звернення до адміністративного органу у спосіб подання заяви з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов’язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу. Заяву може бути подано однією особою (індивідуальна заява) або групою осіб (колективна заява).

Для звернення із заявою необхідно виконати вимоги щодо форми і змісту заяви. Законом передбачено, що не допускається вимагання від заявника документів, не визначених законом або у формі, не встановленій законодавством.

Після вирішення справи оригінали документів повертаються заявникові, якщо інше не передбачено законом.

Законом передбачено порядок дослідження обставин справи. Адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.

Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов’язок збирання доказів покладений на адміністративний орган.

Засобами доказування в адміністративному провадженні, як встановлено Законом, можуть бути:

1) пояснення учасників адміністративного провадження;

2) документи;  

3) дані відповідних національних електронних інформаційних ресурсів;

4) результати обробки (перевірки) даних в автоматичному режимі;

5) речі;

6) пояснення свідків;

7) висновки або пояснення експертів, консультації або роз’яснення спеціалістів.  

Належними є докази, які містять інформацію про обставини, що мають значення для вирішення справи.  Адміністративний орган не бере до розгляду докази, які не стосуються обставин справи, належно обґрунтувавши таку відмову. Адміністративний орган не бере до уваги докази, одержані з порушенням закону.

Закон передбачає невідкладний розгляд і вирішення справи. Водночас можливими є випадки розгляду справи у письмовому провадженні, у провадженні із заслуховуванням учасників справи в автоматичному режимі. Водночас, слухання проводиться за клопотанням учасника адміністративного провадження, за умови наявності в учасників адміністративного провадження протилежних інтересів або в інших випадках, передбачених законом.

За результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт, вимоги до форми якої містить закон.

Адміністративний акт набирає чинності стосовно учасника адміністративного провадження з дня доведення його до відома відповідної особи, якщо інший строк набрання ним чинності не передбачено законом або самим адміністративним актом.

Законом визначено підстави та порядок адміністративного оскарження адміністративного акта, а також суб’єкта оскарження.

Закон регулює питання правомірності та протиправності адміністративного акту. Адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Закон визначив порядок виконання адміністративного акта. Встановлено, що виконання адміністративного акта забезпечується адміністративним органом, який його прийняв, крім випадків, передбачених законом, у тому числі законодавством про виконавче провадження.  Адміністративний орган також забезпечує виконання адміністративних актів, прийнятих за результатами розгляду скарг.

З повним текстом Закону України «Про адміністративну процедуру» можна ознаййомитись за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2073-20#Text.

Фото без опису