ВТРАЧЕНА ДОЛЯ - НАВІКИ 37
БУДЮХ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
(народився 17.10.1988 року - помер від поранень 04.02.2026 року)
ВТРАЧЕНА ДОЛЯ - НАВІКИ 37
Сум. Він приходить завжди мовчки,
У грудях тисне і пече,
Проходять дні, минають нічки,
Лиш сум, нікуди не втече…
Над нашою громадою знову тиша… Але не та, що про спокій… А та, що про втрату, про сум, про скорботу… Та, яка огортає груди болем та стискає все тіло...
Ладанська селищна територіальна громада провела в останню дорогу свого героя, старшого солдата, авіаційного механіка 4-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу важких мультироторних безпілотних систем батальйону підрозділу «Азов» з позивним «Ретро», БУДЮХА Олександра Володимировича, який ціною власного життя, захищав кожного з нас…
23 січня 2026 року Олександр БУДЮХ отримав складні поранення, виконуючи бойові задання на Донецькому напрямку. Серце Героя зупинилися 04 лютого 2026 року…
БУДЮХ Олександр Володимирович народився 17 жовтня 1988 року в селі Івківці. З 1995 по 2004 роки навчався в Івківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи Олександр вступив до Прилуцького гідромеліоративного технікуму на спеціальність «Електрична інженерія».
З 2008 року працював електриком на будівництвах у містах Київ та Прилуки.
15 серпня 2024 року Олександр пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. Як справжній патріот своєї Батьківщини, він став на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Проходивши службу у підрозділі «Азов» - керував безпілотними літальними апаратами.
Олександр був не просто військовим. Він був ідеальним сином, людиною з великим серцем, чесним словом і мужнім духом. Молодий, завжди привітний, готовий прийти на допомогу тим, хто того потребував...
Навіки 37… Його життя обірвалося занадто рано, але воно стало символом мужності, відповідальності, нескореної сили духу та безграничного патріотизму!
В Олександра залишився батько Володимир, а також рідні, друзі та знайомі…
Його пам’ятатимуть як гарного і доброго сина, привітного сусіда, вірного товариша, щирого однокласника.
У таких як Олександр – сила нації. У таких – мовчазна гідність і велика правда.
Він залишив по собі невимовний біль у серцях всіх тих, хто його знав…
Цей біль не вмістити в слова. Цю втрату не залікує час. Наші серця кричать від болю і плачуть від усвідомлення того, що смерть назавжди забирає найкращих.
Ціною власного життя Олександр здійснив найбільший подвиг справжнього патріота – віддав своє життя за цілісність та незалежність України. Відтепер навіки-вічні ще одне ім’я буде вписане в історію нашої громади та всієї країни як захисника, як справжнього Героя!
Нехай спочиває з миром наш Герой!
