БІЛЬ НЕ ЗГАСНЕ

САВЕРСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ ІВАНОВИЧ

(народився 30.07.1981 - помер 16.02.2026)

БІЛЬ НЕ ЗГАСНЕ

Хіба буває в світі більший біль,

Коли навіки йде дитина?

І до могили буднями неділь,

Веде протоптана стежина.

Кожного дня наша країна втрачає своїх синів та доньок… Тих, хто віддав найцінніше за наше незалежне майбутнє; тих, хто став щитом нашої землі.

Ми не обирали цю війну. Вона увірвалась у наші домівки без дозволу – і забрала те, що ми будували роками. Наші мрії. Наші плани. Наших близьких. І вже який рік поспіль це наш біль, що не знає меж…

В останню дорогу провели жителя Ладанської селищної територіальної громади, солдата військової служби за призовом під час мобілізації САВЕРСЬКОГО Вячеслава Івановича.

Народився військовослужбовець 30 липня 1981 року в селищі Ладан. Навчався в Ладанській гімназії, після закінчення якої вступив до Ладанської філії Прилуцького професійного ліцею на спеціальність «муляр».

Згодом працював водієм на заводі Пожмашина.

САВЕРСЬКИЙ Вячеслав Іванович був призваний до Збройних Сил України 11 лютого 2026 року. Серце Вячеслава зупинилося 16 лютого 2026 року в Конотопському районі Сумської області.

Його життя обірвалося надто рано. Він був сином, другом, частиною нашої громади.

Він став на шлях воїна – шлях відповідальності, мужності та честі. І навіть, якщо його шлях воїна виявився коротким, його намір був великим. Бо воїн – це не лише той, хто встиг побувати «на передовій». Воїн – це й той, хто готовий стати щитом.

Вячеслав залишив по собі невимовний біль у серцях своїх рідних – матері Катерини та брата Олега… Вони чекали… Вони сподівалися… А тепер навіки-вічні пам'ять про нього житиме в серцях…

Війна – це найстрашніше, що може пережити народ. Це не лише вибухи й бої. Це – зруйновані домівки, порожні колиски, ненаписані листи, не висловлені почуття, недожиті життя…

Війна забирає найкращих. Тих, хто не відступив. Тих, хто пішов захищати. І саме тому, вона страшна – бо ранить не лише зброєю, а й втратою. Кожного дня, в кожній родині, в кожному серці.

Ми в скорботі схиляємо голови та дякуємо Вячеславу за готовність захищати Україну.

Вічна слава і пам’ять воїну!