ПАМ’ЯТЬ НІКОЛИ НЕ ЗГАСНЕ

ОВСІЄНКО АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

(27.09.1972-26.08.2025)

ПАМ’ЯТЬ НІКОЛИ НЕ ЗГАСНЕ

Пам'ять… Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна … Пам'ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне!

Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у сльозах матерів, у вдячних поглядах дітей та у вільному майбутньому, яке вони виборювали для України.

Овсієнко Анатолій Миколайович - народився 27 вересня 1972 року в селі Голубівка. Навчався в місцевій школі, після закінчення якої у 1988 році пішов працювати слюсарем, а потім – зварювальником ручного зварювання у промислову компанію «Пожмашина» (селище Ладан).

21 листопада 2017 року Анатолій Миколайович уклав контракт про проходження військової служби на посадах осіб рядового складу, де йому було присвоєно військове звання «солдат» та призначено на посаду оператора взводу управління та радіолокаційної розвідки зенітного ракетно-артилерійського дивізіону однієї з військових частин ЗСУ. У 2018 році присвоєно військове звання «старший солдат» та призначено на посаду начальника радіостанції взводу.

З 2020 по 2023 роки старший солдат Анатолій Овсієнко проходив службу на посаді водія-електрика.

З 2023 року по 01 серпня 2025 року повернувся на посаду начальника радіостанції взводу.

З 01 серпня 2025 року Анатолій був призначений на посаду штаб-сержанта третьої категорії групи зв’язку та кібербезпеки штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону  та отримав військове звання «сержант».

Анатолій залишив по собі невимовний біль у серцях своїх рідних: двох донечок – Анастасії та Юлії, сестри Олени, друзів, кумів

За словами рідних, Анатолій був хорошим батьком, братом та сином. Друзі говорили, що Анатолій був людиною, яка завжди приходила на допомогу, міг підтримати в нелегкі часи, дати пораду чи вислухати уважно проблему. Він жив так, щоб його пам’ятали завжди. Таким і залишився у серцях і душах рідних та близьких.  

Загинув Овсієнко Анатолій Миколайович 26 серпня 2025 року, як герой, як батько, який захищає своїх доньок, як брат, що любив свою сестру і беріг її від негараздів.

Похований Анатолій Миколайович в селі Голубівка, де проживає його сестра.

Вічна слава і пам’ять  Герою!