ЇХ ПОДВИГ – НЕ ЗАБУДЕМО
ЇХ ПОДВИГ – НЕ ЗАБУДЕМО
Війна… Вона прийшла у наш дім несподівано й безжально. Принесла біль, сльози, непоправні втрати…. російська федерація чи не щодня вбиває найкращих синів та доньок України, справжній цвіт нашої нації…
Окуповані території. Зруйновані міста. Втрачені долі. Тисячі загиблих, імена яких навіки будуть викарбувані у душі нашого народу…
І знову над нашою громадою тиша, гіркота від втрати та біль, який пронизує…
У цей скорботний день ми проводимо в останню дорогу свого героя, військовослужбовця, оператора безпілотних літальних апаратів другого механізованого батальйону окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, КОЗЛОВА Олександра Ігоровича з позивним «Друг Патрік», який ціною власного життя, до останнього подиху, захищав кожного з нас…
Наш герой, пам’ять про якого буде жити вічно, народився 22 грудня 2002 року в селі Голубівка. У 2018 році закінчив Голубівську загальноосвітню школу, після якої вступив на навчання до Сокиринського професійного ліцею
З перших днів повномасштабної війни Олександр добровільно став до лав захисників – вступив до тероборони міста Бориспіль, а згодом продовжив службу у складі другого механізованого батальйону окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України.
Олександр Козлов загинув 26 жовтня 2025 року, виконуючи бойові завдання поблизу населеного пункту Вовче Синельниківського району Дніпропетровської області.
Олександр був не просто військовим. Він був люблячим сином та братом, незамінним товаришем та побратимом… Людиною з великим серцем, чесним словом і мужнім духом.
Занадто молодий, щоб загинути… Але достатньо дорослий, щоб усвідомлено зробити вибір – стати на захист своєї землі, свого народу, своїх рідних…
Не дивлячись на свій зовсім молодий вік, Олександр був справжнім воїном, який врятував не одне життя, навіки залишивши по собі світлу пам’ять і приклад справжньої відданості своєму народу.
Він пройшов надскладний та, водночас, героїчний шлях; був учасником найгарячіших точок війни: Харківський контрнаступ, Балаклійська та Курська операції, бої під Бахмутом, у Часовому Яру, Сіверському лісі, під Куп’янськом…
Для побратимів він був душею компанії з позивним «Друг Патрік», відповідальним, надійним і завжди готовим прийти на допомогу.
З дитинства Олександр зростав світлим хлопчиною з відкритим серцем. «Життєрадісний, добрий, щирий», - саме так про нього говорять друзі
Ціною власного життя Олександр здійснив найбільший подвиг справжнього патріота – віддав своє життя за цілісність та незалежність України. Відтепер навіки-вічні ще одне ім’я буде вписане в історію Ладанської громади та всієї країни як захисника, як справжнього Героя!
Війна забирає найкращих… Та навіть смерть безсила перед пам’яттю про тих, хто жив із відкритим серцем та незламним духом.
Цей біль не вмістити в слова. Цю втрату не залікує час.
Нехай спочиває з миром наш Герой!
