ОСТАННЯ ШАНА
ПЕТРОВ ПЕТРО РОМАНОВИЧ
(28.08.1998-12.04.2026)
ОСТАННЯ ШАНА
Ваш син – Герой! Що ще тут говорити?
І ляжуть на дорогу пелюстки…
Йому б іще на світі жити й жити,
Але війна розставила пастки.
Скільки болю та горя водночас здатна витримати людська душа? Не встигаємо оговтатися від непоправної втрати одного земляка, як надходить чергова, вбивча звістка…
Страшні та невимовно болючі новини одна за одною щодня з’являються у громадах нашої країни… Біль і смуток огортають душі… Адже ще одне ім’я Героя навіки закарбується в історію України…
На жаль, і наша громада знову схилила свої голови у глибокій скорботі… Ми назавжди попрощалися з жителем селища Ладан, Петровим Петром Романовичем, який 12 квітня 2026 року загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Петров Петро Романович народився 28 серпня 1998 року в селищі Ладан. Після закінчення Ладанської гімназії вступив до Сокиринського професійного аграрного ліцею, здобувши фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
Працелюбність була головною рисою характеру Петра. Він ніколи не боявся труднощів та знаходив справжню радість у роботі, надихаючи оточуючих своєю наполегливістю і життєвою силою.
Зі слів колишнього класного керівника Петра, Шемет Валентини Іванівни, хлопчик завжди був допитливий та щирий, працелюбний та товариський, його поважали та любили в класі та в школі. Він мріяв про життя, будував плани на майбутнє, ідучи через перемоги та поразки…
Однокласник Олександр Власенко говорив, що Петро був справжнім другом і товаришем, він ніколи не залишався осторонь від чужої біди і готовий завжди прийти на допомогу. Для їхнього класу – непоправна втрата, яку не можна забути. Однокласники гордяться своїм другом і він вічно буде в їх серцях та пам’яті.
У 2018 році Петров Петро Романович проходив строкову службу, а в кінці 2019 року став до лав Національної гвардії України. Після проходження підготовки він обійняв посаду хіміка-розвідника взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону підтримки, а згодом отримав підвищення – головного сержанта взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону підтримки бригади Національної гвардії України «Рубіж». Побратими згадують його як надійного товариша, який ніколи не підводив, міг собою закрити під час бою і до останнього подиху залишався вірним присязі.
Загинув наш Герой 12 квітня 2026 року від ворожого FPV-дрону під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку зі зброєю в руках, до останнього подиху захищаючи право своєї родини та кожного з нас на мирне, вільне, незалежне майбутнє…
З невимовним болем та жахливим розпачем залишилися найрідніші Петра: мати Олеся, бабуся Віра, дядько Олег.
Світлий спомин про Петрова Петра Романовича – надійного сина, люблячого внука, вірного друга та відважного бійця – назавжди залишиться в наших серцях і літописі Ладанської територіальної громади…
Для рідних, Петров Петро Романович був особливою підтримкою, для друзів і побратимів – надійним другом і товаришем, який назавжди залишиться у свої 27 років вічно живим у їх пам’яті.
Війна забирає від нас справжній цвіт нації – молодих, мужніх, відданих Україні патріотів. Але Герої української землі не вмирають і світла пам'ять про них буде жити вічно на широких пшеничних полях, синьому небі, в бистрих водах наших річок…
У скорботі та молитві низько схиляємо голови, вшановуючи пам’ять вірного Сина України та Ладанської селищної територіальної громади!
Вічна та світла пам'ять Герою України!
